Функціональні методи дослідження

Проводять за допомогою таблиці Сивцева - Головіна, де найдрібніші літери видно під кутом 5’ на відстані 5 м. Якщо обстежуваний читає останній рядок з цієї відстані, його гострота зору становить 1,0. Є таблиці, складені за принципом геометричної прогресії, наприклад таблиця Шевальова (ш), а також кільця Ландольта з розривами з будь – якого боку.

Для того, щоб оцінити гостроту зору в межах 0,1-1,0 обстежуваний повинен розпізнавати всі букви або кільця відповідного рядка. У перших шести рядках допускається неправильне читання однієї букви, а в решті рядків – двох букв. Якщо гострота зору менша, ніж 0,1, пацієнт має підійти до таблиці на відстань, з якої видно перший рядок. 

Якщо гострота зору менша за 0,001, то визначають світловідчуття. 
Дані літератури свідчать, що деталь, яку ми бачимо під кутом 1º, дає на сітківці зображення, розмір якого становить близько 0,002 – 0,004 мм, що збігається з діаметром однієї колбочки. 

Діагностика: аномалії рефракції, захворювання рогівки, катаракта, глаукома, хвороби сітківки та склистого тіла. 

Поле зору – це сукупність усіх точок простору, що їх сприймає непорушне око. Кожне око має поле зору, неоднакове з усіх сторін. Назовні 90°, згори 50 -55°, досередини - 55°, униз – 65 - 70°. Досліджують поле зору за допомогою периметрів. Центральне поле зору в межах 30 – 40° від центру досліджують методом кампіметрії.

Перед пацієнтом на відстані 1 м розташовують чорну дошку, пропонуючи фіксувати погляд на білій точці в її центрі. Із периферії до центру переміщують об’єкти різного розміру, визначаючи місце випадіння їх з поля зору. Так виявляють центральні і парацентральні дефекти в полі зору, а також межі сліпої плями.

Межі поля зору мають  значення для діагностики топографії ушкоджень зорового тракту. Якщо межі звужені з усіх сторін, діагностують концентричне звуження, випадіння – скотоми, а половинні обмеження поля зору  - геміанопсії.

Діагностика: захворювання зорового нерва (глаукома, неврит, ретробульбарний неврит, застійний диск, атрофія, зорових  трактів). Хвороби сітківки (ретиніт, дегенерації, крововиливи, оклюзія центральної артерії сітківки,тромбоз центральної вени сітківки). Неврологічні захворювання (інсульти), нейрохірургічна патологія (пухлини головного мозку, пухлини гіпофізу).

Кількість кольорів і відтінків, що їх сприймає людина дуже велика. Основні кольори – червоний, оранжевий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий. Для того, щоб отримати всі відтінки, достатньо трьох кольорів – червоного, зеленого і синього. Кольоровий зір досліджують за допомогою поліхроматичних таблиць Рабкіна та Ішіахарі.

В нормі здорова людина є трихромат, а порушення можуть називатись дихромат, монохромат і ахромат. Кольоросприйняття завжди досліджують при денному світлі або за умови використання ламп денного світла. При зниженні гостроти зору дослідження проводять з корекцією.

Розрізняють:
-протанопія – випадіння червоного 
-дейтеранопія – випадіння зеленого
-тританопія – випадіння фіолетового 

Протанопи і дейтеранопи не розрізнять ні червоного, ні зеленого кольору. Протанопією хворів відомий хімік Дальтон, який в 1798 році описав це захворювання.  

Діагностика: вроджені аномалії (дальтонізм), а також набуті аномалії кольоросприйняття, що трапляються при різних захворюваннях, наприклад, при радіаційному ураженні органа зору виникає порушення кольоросприйняття спочатку на синій колір, при атрофії зорового нерва – спочатку на зелений. 

Це обстеження проводять в темній кімнаті. В око обстежуваного дзеркальцем офтальмоскопа спрямовують пучок світла від електричної лампочки. Якщо обстежуваний може розрізняти, коли око освітлене, то гостроту зору оцінюють як світловідчуття.

Якщо пацієнт вказує з якого боку падає світло, то слід говорити про світловідчуття з правильною проекцією, а якщо вказує неправильно – то світловідчуття з неправильною проекцією світла.

За відсутності світловідчуття гостроту зору оцінюють рівною 0 (нулю). Світловідчуття забезпечують палички сітківки, воно зумовлене функцією зорового пурпуру. Процес адаптації органа зору до різного освітлення регулюється вегетативною нервовою системою.

Орган зору максимально адаптується до темряви протягом 40 хв., за цей час його світлочутливість зростає в тисячі разів.

Діагностика: зниження або відсутність зору, у дітей, а також при проведенні медичної експертизи.

Визначають мінімальне світлове подразнення, що сприймається оком під час тривалого перебування в темряві, за допомогою адаптометрів – приладів для вимірювання світлочутливості. Суб’єктивно розлади адаптації проявляються зниженням орієнтації в умовах зниженого освітлення.

Діагностика: глаукома, захворювання зорового нерва та сітківки.

Дослідження бінокулярного зору проводиться за допомогою тесту із закриттям одного ока, що ґрунтується на виключенні бінокулярного зору. Мета дослідження  - виявити приховану косоокість. Пацієнт  закриває одне око, а іншим фіксує погляд на кінчик ручки. Після цього він кілька разів відкриває і закриває око. В разі косоокості око, з яким маніпулюють, змінює своє положення (установчі рухи). Це  гетерофорія. В залежності від того, куди відхиляється око, розрізняють: екзофорію, езофорію,  гіперфорію,  гіпофорію.

Діагностика: косоокість (співдружня, паралітична), професійна трудова експертиза, що вимагає бінокулярного зору. 

Дослідження стереоскопічного зору проводиться за допомогою стереоскопічних таблиць в спеціальних 3-Д окулярах. 

Діагностика: косоокість, трудова експертиза, що вимагає стереоскопічного зору

Дослідження сльозопродукції – буває двох видів: загальна сльозопродукція  досліджує функцію основної і додаткових слізних залоз (тест Ширмера) та базова секреція оцінка стану додаткових слізних залоз (тест Джонсона).

Тест Ширмера – смужку лакмусового папірця помістити за нижню повіку на межі зовнішньої та середньої її третини. Через 5 хвилин забрати стрічку та оцінити її рівень змочування. Норма =15 мм за 5 хвилин.

Тест Джонсона – в кон’юнктивальну порожнину закрапують розчин анестетика. Смужку лакмусового папірця помістити за нижню повіку на межі зовнішньої та середньої її третини. Через 5 хвилин забрати стрічку та оцінити її рівень змочування. Норма =10 мм за 5 хвилин. 

Діагностика: сухість очей (моніторний сидром сухого ока, синдром Шегрена, на фоні прийому медикаментів або супутньої патології організму).

Тест Амслера – діагностика патологічних вогнищ в центральній ділянці сітківки. Дослідження проводимо для кожного ока окремо. Пацієнту даємо  тримати решітку на відстані 35 см перед оком, з корекцією астигматизму та в окулярах для читання для пацієнтів, із пресбіопією. З’ясовуємо,  чи всі лінії та клітинки решітки є прямими, без подвоєнь та викривлень. 

Діагностика: патологія макулярної ділянки (дегенерації, крововиливи, набряк, розриви).